Львів проти Сокільників: боротьба за пільгові перевезення
Нещодавно Львівська міська рада виставила Сокільницькій громаді рахунок на 3,6 мільйона гривень за надання пільгових перевезень. Ситуація, що склалася, викликає низку питань, які наразі не мають однозначної відповіді.
Суть проблеми полягає в тому, що Львів запровадив власну систему пільгового проїзду “ЛеоКарт”, видавши картки мешканцям приміських сіл без попереднього погодження з громадами. Відтак Сокільницька сільська рада опинилася перед фактом необхідності сплати значних коштів за рішення, яке вона не приймала.
За словами представників Сокільницької громади, вони не організовують перевезення у Львові, не встановлюють тарифи й пільги в міському транспорті, а також не приймали жодних рішень щодо впровадження “ЛеоКарт”. Водночас мешканці Сокільників, які працюють у Львові, сплачують податки до міського бюджету.
Позиція сторін
Сокільницька громада наголошує, що жодні витрати, які не були попередньо погоджені і не передбачені законом, не мають підстав для оплати. Громада готова до діалогу та співпраці, однак вважає, що “співпраця – це не односторонні рішення і не перекладання витрат”.
Із позицією Сокільників загалом можна погодитися. Адже пільговий проїзд гарантований національним законодавством, і відповідальність за його забезпечення має нести той, хто приймає рішення, а не той, кого “просто поставили перед рахунком”.
Водночас Львівська міська рада, ініціюючи впровадження “ЛеоКарт”, напевно, керувалась прагненням полегшити життя мешканцям приміських територій, які щоденно їздять на роботу до Львова. Однак питання фінансування такої системи виявилося вельми непростим.
Історичний контекст
Варто зазначити, що проблема пільгових перевезень у Львові та навколишніх громадах має глибоке коріння. Упродовж багатьох років Львів намагався вирішити це питання, однак воно часто ставало причиною конфліктів із сусідніми територіями.
Наприклад, у 2017 році Львівська міська рада виставила рахунок на 20 мільйонів гривень Пустомитівському району за пільгові перевезення. Тоді сторони теж не змогли дійти згоди.
Таким чином, проблема співпраці між містами-центрами та приміськими громадами щодо пільгових перевезень є характерною для всієї України. Вона потребує комплексного вирішення на законодавчому рівні.
Без сумніву, цю ситуацію слід розглядати в ширшому контексті реформи децентралізації та розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування. Питання пільгових перевезень є лише одним із багатьох, що потребують чіткого правового врегулювання в умовах нових реалій.
