Вшанування захисників України
## Родичі полонених і зниклих військових закликають світ не забувати про них
У День Героїв площа біля Івано-Франківського драмтеатру стала місцем болю, надії та очікування. Десятки родичів полонених і зниклих безвісти військових зібралися, аби знову нагадати про своїх рідних. У руках — плакати з фотографіями, прапори, портрети та історії тих, хто ще досі не повернувся додому.
Анастасія Журавель — дружина Віячеслава Журавеля, який зник 9 березня 2025 року на Покровському напрямку, — каже, що вже понад рік живе в невизначеності. “Я вже рік і два місяці живу з тим, що не знаю, де він і що з ним”, — ділиться жінка. Вдома на Віячеслава чекає їхня шестирічна донька.
## Історії зниклих та полонених
Поряд стоїть Мар’яна Ручкан, на акцію вона прийшла заради свого чоловіка Ігоря Ручкана — військовослужбовця 77 окремої аеромобільної бригади, який зник 3 жовтня 2025 року на Харківщині. “Добрий, щирий, всім хотів допомогти”, — описує Мар’яна свого чоловіка. Жінка каже, що це її перша акція-нагадування, і сподівається, що Ігор, побачивши їхню боротьбу, набереться сил.
Анна Волосюк також прийшла на площу з фотографією нареченого Володимира Цівка. Боєць 150 окремої механізованої бригади зник 11 серпня 2024 року у Торецьку на Донеччині. “Ми мали з ним розписатися, але його не відпустили із бойового завдання”, — каже дівчина. Вона не пропускає жодної акції, вважаючи, що “це наш обов’язок — виходити та кричати за полонених. Якщо ми будемо мовчати, тоді буде мовчати весь світ”.
Зі сльозами на очах про свого сина Василя, 45-річного військового 82 окремої десантно-штурмової бригади, який зник 16 лютого 2026 року під час бойового завдання у Дніпропетровській області, розповідає його мати Надія Зелінська.
Серед людей на площі була і Мар’яна Волосянко. Вона прийшла заради свого брата Ігоря, військового 109 окремого гірсько-штурмового батальйону, який зник 2 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Виїмка. “У нього двоє дітей. Сину 28 травня буде два рочки, донечці у квітні було три”, — розповідає сестра загиблого, додаючи, що завжди виходить на такі акції, “щоб люди знали, щоб знав цілий світ, що вони не пропали. Вони для нас є, і ми всіх чекаємо”.
## Зусилля держави та міжнародної спільноти
За словами представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в області Віталія Вербового, на сьогодні Україні вдалося повернути 9 260 військовополонених та 427 цивільних. Однак є ще чимало тих, чия доля досі невідома.
Наприкінці акції учасники розгорнули найбільший на Прикарпатті прапор із фотографіями зниклих безвісти та полонених захисників. Ця імпровізована “Стіна пам’яті” тремтіла від вітру посеред площі — як нагадування про тих, кого досі чекають вдома.
