Роковини падіння Маріупольського драмтеатру: пам’ять, біль і необхідність пам’ятати
16 березня на площі біля Івано-Франківського драматичного театру відбулася акція пам’яті, приурочена до роковин російського авіаудару по драматичному театру Маріуполя. Цей трагічний інцидент став одним із символів жорстокості вторгнення та ціною, яку заплатило мирне населення України.
## Нагадуючи світу про трагедію
За словами керівниці центру «ЯМаріуполь» у Івано-Франківську Вікторії Танчик, акція зібрала близько 30 учасників. Вони прийшли, щоб вшанувати пам’ять загиблих та нагадати світові про цю жахливу подію.
Танчик підкреслила, що напис «Діти» великими літерами на будівлі театру не спинив російських військових. Вони скинули авіабомбу, попри те, що театр слугував притулком для мирних жителів — на момент удару в ньому перебували близько тисячі цивільних.
## Голос свідка трагедії
Про те, що відбувалося тоді в Маріуполі, розповів учасник оборони міста Микола Смирнов. Він зазначив, що з першого дня повномасштабного вторгнення брав участь в обороні рідного міста. На момент авіаудару по драмтеатру Смирнов перебував на Азовсталі.
Військовий провів у російському полоні понад три роки. За його словами, наступного дня після трагедії він був у Маріуполі й на власні очі бачив наслідки цієї жахливої атаки.
Смирнов наголосив на важливості пам’ятати трагедію, що сталася в Маріуполі. На його думку, людство не повинно допускати подібних випадків. Такі заходи, за словами Смирнова, — це не лише вшанування пам’яті, а й можливість для маріупольців зустрітися, підтримати один одного.
## Драмтеатр — серце міста
Жителька Маріуполя Наталія Макарова поділилася, що в мирний час драматичний театр був особливим місцем для містян. Це було «серце міста», де призначали зустрічі, проводили час із сім’ями.
За її словами, трагедію надзвичайно важливо пам’ятати, адже в одну мить було знищено сотні дитячих життів. Макарова згадує, що в той момент перебувала в підвалі разом із дітьми. Після вибуху будівля частково зруйнувалася, а люди опинилися під завалами. Жінка чула крики поранених і відчувала різкий запах.
Лише згодом вона дізналася, що удар було завдано саме по драматичному театру — місцю, яке було невід’ємною частиною життя кожного маріупольця.
Трагедія в Маріуполі стала одним із найжахливіших епізодів російського вторгнення, символом страждань українців і нехтування міжнародними нормами. Проведення заходів на його роковини — це не лише шана пам’яті загиблих, а й нагадування про необхідність збереження миру та недопущення подібних злочинів у майбутньому.
