Три серця, втрачені сьогодні: Львів вшановує полеглих героїв

Три серця, втрачені сьогодні: Львів вшановує полеглих героїв

Львівська громада прощається з героями, які віддали життя за Україну

## Патріоти, які захищали рідну землю

У понеділок, 10 серпня, львів’яни попрощаються із трьома воїнами, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Чин похорону Олега Тируся, Івана Лозового та Олександра Марущака розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Загиблих бійців поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Усі троє були коренними львів’янами, які пройшли шлях від мирних професій до самовідданих захисників Батьківщини.

## Добрі серцем, відважні духом

Іван Лозовий (1971-2026) навчався у львівській школі №32, здобув фах слюсаря-механіка. Проходив строкову службу, працював водієм, займався приватними перевезеннями. Зі слів рідних, Іван вирізнявся добротою, відкритістю та життєрадісністю, захоплювався ремонтом авто та риболовлею.

Улітку 2022 року Іван став на захист України на Миколаївському, Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках, де й загинув. Він був нагороджений медаллю «Ветеран війни». В Івана залишились мати, брат, донька з онукою.

Олег Тирусь (1988-2026) навчався у львівській школі №82, здобув професію слюсаря з ремонту авто. Був стресостійким, товариським, ввічливим і щирим. Захоплювався риболовлею та автомобілями.

Олег боронив Україну на Південно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 61-ї бригади. Посмертно нагороджений «Хрестом відваги» III ступеня. В нього залишилися батьки і сестра.

## Справжній патріот і воїн

Олександр Марущак (1987-2026) навчався у школі №43, Львівській політехніці та Національній академії сухопутних військ. З 2013 року Олександр служив за контрактом у ЗСУ, брав участь в АТО та ООС, був нагороджений орденом Данила Галицького та іншими відзнаками.

Зі слів рідних, Олександр вирізнявся добротою, щирістю, товариськістю, життєрадісністю та оптимізмом. Він захоплювався спортом, стрибками з парашутом і мріяв стати професійним військовим. Під час повномасштабного вторгнення Олександр боронив Україну на Київському, Донецькому та Дніпропетровському напрямках, а з 2025 року проходив службу у Військовій службі правопорядку ЗСУ.

В Олександра Марущака залишились дружина, донька, батьки та родина.