Нові часи, нові обличчя: Жінка-зв’язківець про еволюцію української артилерії
Від АТО до повномасштабного вторгнення росії: як за сім років змінилася війна та зросла роль зв’язківців у цьому конфлікті. Історія старшого солдата Анни, оператора зв’язку 50-ї окремої артилерійської бригади.
Стабільний зв’язок — ключ до перемоги
Українська артилерія пережила значну трансформацію з початку війни. Нові зразки озброєння, точність і швидкодія — завдяки сучасному обладнанню. Але чи не найважливішою ланкою в цьому механізмі є зв’язок, який забезпечує передачу даних розвідки, цілевказання та команд на знищення цілей.
Старший солдат Анна, оператор зв’язку 50-ї окремої артилерійської бригади, виявляє неабияку майстерність у своїй справі. З 2015 року вона пройшла шлях від рядової до досвідченого фахівця, свідчить про трансформацію військ зв’язку під впливом нових технологій.
Розуміння бойової задачі в одну мить
Анну направили на посаду діловода в підрозділ зв’язку після 2022 року. “Бо хлопці, з якими я служила, вирішили таким чином берегти мене”, — посміхається вона. На передній край же її не пускали, щоб вона не чергувала на командно-спостережному пункті як оператор зв’язку.
Нещодавно Анна повернулася до безпосередньої роботи на зв’язку в 50-й артилерійській бригаді. “Це місія, яка мені особисто дуже подобається!” — запевняє вона. Під час бойових дій вона вміє з одного погляду зрозуміти, що відбувається на передовій. Командир лише бере у неї слухавку і продовжує реагувати на ситуацію.
Обличчя нової війни
Технології кардинально змінили обличчя сучасної війни. Бездротовий зв’язок, відеотрансляція, засоби радіоелектронної боротьби — усе це значно ускладнює роботу зв’язківців. Проте вони вже навчилися ефективно протидіяти ворожим системам, забезпечуючи стабільну комунікацію.
Анна із захватом розповідає про досягнення української артилерії: “Це й нові, потужніші зразки озброєння, і сучасне обладнання, яке забезпечує швидкодію та точність”. Вона пригадує, як свого часу в АТО/ООС основним засобом зв’язку були “тапіки” радянського зразка. Нині ж використовують новітні технології на кшталт Starlink, які суттєво полегшують роботу.
Команда, на яку завжди можна покластися
Для Анни війна перетворилася на справжнє покликання. Вона зізнається, що коли дізнається про втрати або необхідність евакуації поранених, це стає для неї найскладнішою частиною роботи. Але саме вона приймає перші рішення — кому доповісти, кому подати сигнал.
Однак Анна ніколи не почувається самотньою. “Подобається відчуття побратимства, яке є лише тут. За весь період моєї служби, в усіх підрозділах, де я була, ми з побратимами завжди були однією командою”, — каже вона. У штурмовій бригаді, де Анна служила раніше, хлопці навіть переводили її на іншу посаду, щоб вберегти від постійної роботи на передовій.
Виклик для нових бійців
Сьогодні українське військо потребує поповнення, і артилерійські підрозділи не є винятком. Анна запевняє, що для цього фаху вітаються насамперед базові навички роботи з комп’ютером. Натомість інших потрібних знань і вмінь бійці набуватимуть під час служби. При цьому військова частина, де служить Анна, може похвалитися неабиякими перевагами — постійним навчанням, доброзичливою атмосферою та відчуттям причетності до важливої справи.
Найбільша мрія — помста за рідну землю
Анна з гордістю розповідає, що облаштувала кімнату бойової слави у своєму рідному селі на Тернопільщині. Там зібрано матеріали і речі, які розповідають про подвиги її побратимів — як живих, так і тих, хто віддав життя в боротьбі за Україну.
Сама Анна ніколи не забуває про мету, заради якої пішла добровольцем на війну ще у 2015 році. Попри всі труднощі, вона сповнена рішучості довести справу до переможного завершення. “Щоб перемогти росіян, нам однозначно треба спалити Москву!” — з усмішкою зізнається вона. І коли це відбудеться, Анна прагне бути там, аби особисто доповісти про крапку в російській агресії.
