Підполковник Михайло — сапер-герой Зенітної ракетної Львівської бригади
Від штурмовика до сапера
Михайло, сержант та командир інженерно-саперного відділення Зенітної ракетної Львівської бригади ім. І. Виговського, пройшов непростий шлях на Херсонщині та Донеччині. Спочатку служив штурмовиком, а згодом став кваліфікованим сапером, який розробив унікальну систему затримки для FPV-дронів та щодня знешкоджував до семи ворожих БПЛА.
24 лютого 2022 року, коли розпочалася повномасштабна російська агресія, Михайло відразу долучився до лав захисників України. Попри нетривалий період адаптації, його рішення стати на захист Батьківщини було очевидним — адже він уже мав досвід служби в зенітних ракетних військах у 2014 році.
Шлях сапера
У січні 2024 року Михайло розпочав службу у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил. Спочатку пройшов навчання на штурмовика, а згодом отримав саперну підготовку. Вже у травні він разом зі своїм наставником Богданом вирушив на Херсонщину, де почав виявляти та знешкоджувати ворожі дрони. Молодий сапер швидко опанував нові навички, і за тиждень вже самостійно вів свій підрозділ.
Четвертий день на позиції біля Кринок. На річці помітили ворожий човен. Михайло завжди тримав напоготові споряджені FPV-дрони. Перший виліт виявився невдалим — ворог глушив сигнал. Але другий точно влучив у човен, змусивши росіян стрибати у воду.
«На Херсоні було страшно, але справжнє пекло війни готувала Донеччина», — згадує сержант.
Жовтень 2024 року — Донеччина. Перша позиція — Бересток. Тут тривали постійні жорстокі бої: безперервні штурми, нещадний артобстріл. Михайло з болем згадує, як заходив у покинуті будинки, бачачи на фотографіях дітей, що ще донедавна тут проживали.
Одного разу росіяни вели особливо запеклий штурм: «Я не встигав споряджати борти. За день випустив півсотню дронів».
Вижити після вибуху
23 серпня поблизу Новопавлівки Михайло та його побратими готувалися до ротації. Несподівано пролунав потужний вибух. На щастя, сапер встиг пригнутися в останню мить, що врятувало йому життя. Броня захистила груди, але одяг був розірваний. Михайло отримав контузію.
«Я піднявся, добрався до бліндажа, перевірив руки і ноги. Не вірилось, що цілий. Бо знаю, що після такого сильного вибуху зазвичай шансів вижити нема», — розповідає він.
Щоб запобігти миттєвому підриву FPV-дронів при зіткненні, Михайло розробив унікальну систему затримки. Тепер дрон міг пробити вікно чи пролетіти крізь гілля, а підрив відбувався через кілька секунд.
«Коли Богдан, мій наставник в саперній справі, сказав: “Клас, молодець” — це було немов нагорода», — згадує Михайло.
За день сапер знешкоджував до семи ворожих БПЛА, які намагалися проникнути в розташування бійців. Кожен день — постійний ризик, холодний розрахунок, загроза вибуху в будь-яку мить.
Одного разу Михайлу довелося взяти в полон ворожого солдата, який благав про пощаду, бо мав дома дітей. «Я подумав: так своїх залишив, а прийшов убивати моїх?! Ледь стримувався. Ми перемотали руку, дали воду та батончик, бо самі три дні нічого не їли», — пригадує сержант.
Завдяки вмінню та рішучості Михайла вдалося врятувати не одне життя на передовій. Він продовжує виконувати бойові завдання, віруючи в перемогу України та силу своїх побратимів.
За мужність і героїзм Михайло був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
