Маленький воїн, великий подвиг: Історія Сергія з Зенітної ракетної Львівської бригади
Сергій, незважаючи на свій юний вік, проявив себе як сміливий і відданий захисник України. Ще під час проходження курсу базової загальновійськової підготовки він виділився серед товаришів по службі, отримавши від них ласкавий позивний «Малий», який став невід’ємною частиною його військового життя.
Історія Сергія, розповідана в групі комунікацій Зенітної ракетної Львівської бригади ім. І. Виговського, демонструє, як звичайний хлопець перетворився на справжнього героя.
Від мирної професії до лав Збройних Сил
У мирному житті Сергій працював електрогазозварювальником, спочатку в Польщі, а потім в Україні. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, хлопцю було лише 21 рік. Він повертався додому з роботи маршруткою, коли почув у радіоефірі новину про початок війни.
«Чую по радіо, що почалася війна. У мене був справжній ступор. Я не міг зрозуміти, що відбувається, не вірив, що це все насправді», – пригадує Сергій.
Спершу він вирішив допомагати армії як волонтер, використовуючи свої професійні навички для зварювання металевих плит для бронежилетів. Однак згодом Сергій відчув, що хоче робити більше і бути там, де безпосередньо вирішується доля країни.
25 грудня 2024 року Сергій офіційно склав Військову присягу та підписав контракт із Збройними Силами України. Через територіальний центр комплектування й соціальної підтримки його направили служити до зенітної ракетної Львівської бригади імені Івана Виговського.
Бойові подвиги молодого захисника
Після завершення курсу базової загальновійськової підготовки Сергія скерували на Сумський напрямок у складі мобільної вогневої групи. Одну зі своїх перших результативних бойових операцій він пам’ятає в деталях.
«Була приблизно третя година ночі. У небі з’явилося кілька груп «шахедів», які летіли на висоті від одного до п’яти кілометрів. У нашій групі було троє: водій, навідник і стрілець. Працювали з кулемета Canik. Я зробив кілька черг – і влучив у ціль. Після цього дрон почав втрачати висоту і зрештою впав», – розповідає військовий.
Улітку 2025 року під час масованої атаки ворожих дронів Сергій дістав травму правої ступні та контузію, але це не завадило йому продовжувати боротьбу за Україну.
За свою самовіддану службу та внесок у захист держави солдат Сергій отримав нагороду Президента України – відзнаку «За оборону України».
Сам військовий упевнений, що його майбутнє пов’язане зі Збройними Силами принаймні на найближче десятиліття. Він переконаний: «Нам ще потрібно дуже багато працювати», але перемога обов’язково прийде до тих, хто наполегливо працює і не здається.
Кожен захисник, котрий, наче Сергій, ризикуючи власним життям, стає на захист України, є справжнім героєм у часи неспокою. Їхні історії надихають і свідчать про незламний дух українського народу.
